IMG_6422.JPG

До війни я фотографувала сім’ї, весілля і портрети.

Я займалась творчою фотографію, жила своє спокійне життя, але після 24 лютого все змінилось і моя фотографія стала соціальною.

Тепер я знімаю війну, біль і наше реальне життя простого народу.

Я побула в гарячих містах, де зараз тривають бої, ми з іншими волонтерами займались евакуацією людей, гуманітарною допомогою для місцевих і військових. Ця сторінка життя моєї фотографії наповненна біллю, страхом і молитвою.

Вони шукали книгу з біології

Ця розбита школа знаходиться в Краматорську, майже нічого від неї не залишилось. Уціліла (якщо там можна сказати) маленька бібліотека. Я зайшла зробити декілька кадрів, як почула, що через вікно лізуть два хлопці. Неочікуала я тут когось побачити, тим паче маленьких хлопчиків. Вони розказали мені, що прийшли в свою розбиту школу, щоб взяти книжок.

«Мені треба підручник з біології. І може щось знайду собі взяти просто почитати. Дивись, Тань, з цієї сторони все для навчання лежить, а там можна взяти всяке для душі.» Я зробила глибокий подих, щоб проштовхнути свій ком в горлі і попросила дозволу сфотографувати цих особливих хлопчиків.

 

Під завалами розбитої школи, в перервах від вибухів і повітряної тривоги, діти шукають підручники, аби продовжувати навчання. Русня бомбить школи в надії розбити нашу освіту, але ця маленька історія дала мені чітку впевненність, що у них це точно не вдасться.

Я назбирала велику кількість історій і кадрів. З цього матеріалу я створила виставку, яку назвала "Розбите серце".

Чому воно розбите? Бо війна розбило моє серце, розбило життя багатьох людей  і розбила мою країну.

Моя виставка - це життя, яке проходять українці. 

Моя виставка - це нагадування того, що вже довгий час на моїй землі багато болі і смерті. 

Моя виставка - це правда про те, що росія вторглась на нашу землю і просто почала знищувати її, вбивати і знущатись.

/INST/
/FACEBOOK/
/MAIL/
/TELEGRAM/

Чесна фотографія, чесні люди, важливі моменти